facebook

Нові часи «Еталону»

66 переглядів

Входячи у наступний рік, провідний автовиробник України підбиває підсумки, аналізує проблеми, будує плани на майбутнє
Головне гасло корпорації «Еталон» незмінне: «Успіх досягається щоденною працею та бережливістю». І цей простий рецепт дає вагомий результат: за підсумками року, що минає, реалізовано 190 автобусів власного виробництва, 40 вантажних автомобілів, 5 тролейбусів (тролейбусів могли б реалізувати значно більше, але про це трохи згодом). І на відміну, скажімо, від Білорусі, де досі штампують продукцію за розробками 1990-х років, підприємства корпорації йдуть у ногу зі світовим технічним прогресом.

Удосконалюють технологічні процеси, знижують енергомісткість виробництва, розширюють номенклатуру продукції. Задля збільшення строку експлуатації продукції застосовують прогресивні технології, нові матеріали. Трапляється, що вітчизняні постачальники навіть не встигають освоїти випуск необхідних надсучасних матеріалів і їх доводиться імпортувати. Адже значна частина продукції йде на експорт.

Президент корпорації «Еталон» Володимир Бутко розповідає: експорт до Європейського Союзу пріоритетний для корпорації. Це показник високої якості та конкурентоспроможності продукції концерну, адже халтура, як відомо, в Європі не проходить. Зокрема мають попит за кордоном автобуси «Еталон» екологічного стандарту Євро 5, великий інтерес на виставках за кордоном привернув автобус «Тюльпан», недавно розроблений за найвищим екологічним стандартом Євро 6.

Так само на Захід було скеровано основні зусилля й інших підприємств — Чернігівського ковальського заводу, ТОВ «Український кардан» тощо. Ці два заводи успішно презентували запчастини та комплектуючі до сільгосптехніки на найбільшій у світі сільськогосподарській виставці «Агротехніка-2017» у Ганновері, Німеччина.

Хотілося б на цій радісній ноті й закінчити, але на українському ринку ситуація менш успішна. Лише 10% проданої автотехніки купили комерційні перевізники, решта 90% — за рахунок бюджету. Це недолік не виробників, а самого ринку, адже перевізники не мають грошей, і залучити їх теж ніде. Хіба лише ті, хто має великий автопарк, можуть собі дозволити поповнити його кількома автобусами, і то, як правило, напередодні проведення тендерів серед перевізників, аби показати, що їхній автопарк оновлюється.

Іще одне, на що варто звернути увагу: Європейський банк реконструкції та розвитку і Європейський інвестиційний банк кредитують електротранспорт. У Чернігові продали місту лише 5 тролейбусів, і то тільки тому, що продаж відбувся за заниженою ціною, фактично у збиток виробникам. Але це лише тому, що в Чернігові розташовано підприємство-виробник, а продавати за такою ціною надалі виробник не може. А в інших містах України українських виробників перемагають білоруські попри те, що їхня продукція дорожча і морально застаріла.

Скидається на те, що їм надано якісь преференції на державному рівні. Але такої самої ситуації з українськими виробниками у Білорусі тамтешня влада нізащо б не допустила. Дивує, що на українському ринку іноземні виробники активно витісняють вітчизняних, а уряд майже нічого не робить, щоб їх захистити. Чи допоможе тут новий закон «Купуй українське»? До нього є чимало зауважень, та поживемо — побачимо.